Максим Хитра

Інтерв’ю “Української фотографії” сьогодні — це розмова з Максимом Хитрою, львівським фотографом. Максим Хитра — це саме той фотограф, який зумів поєднати в одній сфері дві стихії — роботу та улюблене хобі. Для багатьох це здається нереальним, адже кожна робота з часом стає буденною справою і щодня виконувати її із задоволенням з часом стає важче. Як це вдається Максиму зараз, з чого він починав, що його надихає – про це читайте далі на сторінці “Української фотографії”.

До навчання у ВУЗі Максим фотографією зовсім не цікавився. Проте, навчаючись на комп’ютерних науках, довелося йому освоїти фотошоп. Хоча не для фотографії, а для веб-дизайну, але саме від цього моменту хлопцеві стало цікаво обробляти фото. Фотографуючи на свою ”мильничку” походи в гори, він все частіше звертався до тонкощів фотообробки. Усміхається, згадуючи у інтерв’ю, що на вибір фотографії вплинула бабуся. Саме вона подарувала онукові дзеркальний фотоапарат на день народження і саме тоді Максим зрозумів, що фотографія — це точно те, що йому подобається.

Пейзаж — це близький Максиму жанр

Зйомка пейзажу — це те, що дозволяє просто бути самим собою.

Максим Хитра почав розвиватися у цьому, знайомитися із фотографами, які на той момент вже чогось досягнули. Пробував себе у різних жанрах. Почав працювати весільним фотографом, що було модно та вигідно, проте швидко зрозумів, що це не його. Він шукав для себе інший жанр. Згадує, що якось друг за розмовою показав Максиму фотографії Майкла Кенни.

“Неймовірний вплив на цьому поприщі я відчув, коли мій близький друг показав мені фото Майкла Кенни. Тоді я усвідомив, що пейзажне фото може бути чимось значно більшим, ніж просто яскраві листівки. Він і досі залишається для мене найбільш визначною постаттю у сучасній фотографії, а нейтрально-сірі фільтри, для зйомки фото на довгій витримці, вже давно оселилися в моєму фоторюкзаку”.

Індустріальна краса

Медитативний настрій

На запитання “Чому ж все-таки пейзаж?”, Максим Хитра зізнається, що любить бути на самоті. Із собою, із навколишнім світом. Зйомка пейзажу для нього — це відпочинок та медитація. Навіть знімаючи міський пейзаж у подорожах, де навколо люди та шум, він відпочиває, адже відчуває себе просто спостерігачем, від якого нічого не очікують і нічого не просять. Це породжує певну відірваність від світу та внутрішню свободу. І разом із тим, Максиму вдається неймовірне — передавати у ніби-то статичних і неживих предметах живу емоцію. Хоч сам він каже, що для того, щоб передати все що хотів, потрібно, щоб глядач дивився через ту ж призму сприйняття, що і фотограф. Вважає, що це йому простіше зробити, знявши пейзаж, ніж портрет.

“Особисто мені найбільш емоційним здається пейзаж знятий на довгій витримці, хоча і вона інколи буває зайвою. Перш за все, тому що сильніше починаєш цінувати і заощаджувати сприятливий для правильного світла час, а по-друге це гарно відучує від звички, що нам подарувала цифрова фотографія – строчити камерою неначе з кулемета”.

Максим Хитра зізнається, що саме із пейзажем пов’язані його найбільш пам’ятні роботи. Однією із таких є плідна робота на Тайському острові Ко Чанг – неймовірно красивому та затишному місці, звідки він привіз багато хороших фото.

Максим вміє показати індивідуальність міста з будь-якого ракурсу

Фотографія — це і робота, і захоплення водночас

Є те, що Максим знімає виключно для задоволення, проте воно не приносить йому достатньо прибутку. Це фотографія для душі, про яку ми згадували вище. А є комерційне фото, де як і в будь-якій роботі, крім задоволення і самого фото є рутинні обов’язки: замовники, команда, менеджмент зйомок і т.д. То ж про що іде мова?

Ще тоді, коли Максим Хитра робив перші спроби у ролі фотографа, його запросили знімати інтер’єр одного готелю, де на закінчення попросили зняти кілька страв ресторану. Саме тоді із всієї фотосесії, що відбулася його зацікавила фуд зйомка. Час пройшов, і Максим подумував над тим, як змінити місце офісного працівника на щось інше, проте, без втрати прибутку. Тоді він почав пробувати свої сили на ресурсах, про які чув раніше — фотостоках. Спочатку мрія здавалася недосяжною: через те, що ціна за фотографію стартувала від декількох центів, повноцінний заробіток здавався дуже примарним. Проте, він вирішив спробувати. В перший рік довелося поєднувати фріланс в сфері 3d графіки та зйомки для стоків, адже для стабільного прибутку потрібно було мати роботи, що відповідають критеріям та хороше портфоліо. Доводилося багато працювати, проходити екзамени та різноманітних ресурсах, навчатися тонкощів стокової фотографії. Так чи інакше, зараз Максим Хитра із впевненістю може сказати, що тоді вчинив правильно.

Краса і велич

Максим пробував знімати у різних жанрах

От і повертаємося до фуд фото. Адже, основна тема Максима на стоках сьогодні — це саме цей жанр. Їжа продається найбільш передбачувано. Крім цього, знімати її потрібно із студійним обладнанням і прекрасно відомо скільки часу піде на роботу, та що з цього вийде. Хоча пейзажні фото теж продавані у стоковому портфоліо Максима. Проте тут фотограф залежний від багатьох чинників: таких, як природне світло та погода. Та й створити те, що потребує фотосток не завжди вдається.

“Найбільш продаване фото в мене якраз пейзаж, але є багато не гірших пейзажних знімків, які майже не продаються. Крім того, мої улюблені пейзажі на довгій витримці майже нікому на стоках не потрібні”.

Коли їжа приносить естетичне задоволення…

Вміння знайти красу у буденних речах

Фотографам-новачкам, які теж захоплюються предметною зйомкою та хочуть спробувати свої сили на стоках, Максим Хитра радить не боятися та пробувати себе. Максим пояснює, що фотостоки — це не замовник, тут немає ніяких чітких зобов’язань, тому це ще й чудова школа комерційної фотографії. Причому ця школа через певний час може перетворитися на повноцінний заробіток чи принаймні бонус до основного прибутку. Головне для новачка – це викинути з голови інфантильну претензію на геніальність, якою багато людей хворіє в певний період свого життя. Фотографія, на думку Максима, завдяки науково-технічному прогресу відкриває багато можливостей, які можна і треба реалізовувати.

“Фото, як готовий продукт створити не так важко. Це хороша перспектива на противагу аутсорсінгу в нашій країні. Не дивлячись на глобалізацію, фото це теж культурна спадщина, і чим більше хороших творів, картин чи знімків буде творитися українцями, тим краще це буде для усіх нас”.