Сканографія – це прекрасно

За історію розвитку фотографії, з далекого 1822 року, цей напрям мистецтва встиг обрости чималою кількістю жанрів, що дещо нагадує розгалужені гілки великого красивого дерева, наприклад, платана чи секвої; одна з цих уявних вітей – сканографія.

Сканографія – можливо, наймолодший і найменш розповсюджений вид фотомистецтва. А ще, певною мірою, бунтарський, бо ж порушує головне правило фотографії – власне, правило використання фотоапарата.

Сканограма авторства Сари Хілл

Сканографія займається створенням цифрових зображень за допомогою сканера, оснащеного ССD-матрицею (такі апарати мають більшу глибину різкості). Тобто, відсканувавши певний набір предметів, доклавши певних творчих зусиль, трохи магії графічних редакторів, а також дрібку художнього чуття, у результаті цього комплексу дій на виході можна отримати справжній витвір мистецтва (якщо вже дуже постаратися) або просто щось красиве і незвичайне. Що теж непогано.

Сканограма Джанін Періс

Звісно, сканери мають обмежену площу захвату і, якщо в об’єктив фотокамери можна постаратися і вмістити увесь світ і ще шматок отого дерева, то масштаб скла сканера впорається лише з певною кількістю невеликих за розміром предметів. Але серед переваг висока різкість та високе оптичне розширення (при розширенні 1200 точок на дюйм на виході ви маєте знімок розміром у 134 мп), тобто ви отримуєте таку собі надзвичайно чітку макро-фотографію – сканограму.

Сканографія в особистостях

Однією з першопроходців стала американська художниця Соня Шерідан, яка у 1968 році, змінюючи параметри фотокопіювального процесу, помітила, що експериментуючи з налаштуваннями, можна в результаті отримати не стільки дублікат, скільки арт-об’єкт. І якщо перші роботи зі сканування проводилися переважно з пласким – паперами, наприклад, то згодом у композиції почали використовувати й об’ємні предмети.

Зараз сканер є не те, що у кожному офісі, а й майже у кожній квартирі, а от у 90-ті роки мало хто міг похизуватися наявністю такої техніки у себе вдома, тож деяким художникам доводилося орендувати апаратуру задля виготовлення сканограм, як це робив Дерілл Каррен впродовж 1993-1997 років.

Не можна оминути увагою й роботи Гарольда Файнштейна та Роберта Шира. Перший сканував квіти та мушлі, другий – метеликів.

Сканограма Дерілла Каррена

Квіти Гарольда Файнштейна

Сканографія у творчості Джозефа Шира

Свого роду революцію, завдяки своїм експериментам з фоном та освітленням, у мистецтві сканографії здійснив художник Брайан Міллер.

Сканограма авторства Брайана Міллера

Українська сканографія

В українській фотографії теж не без сканограм. Наприклад, у досить вузьких колах, але, все ж таки, широко відомий літературно-художній медійний арт-проект “Амнезія project” за участі художника з Ужгорода Пимина Давидова. У рамках проекту митець створив сканограми, що зображують окреслення жіночої сумочки.
Взагалі, це не перші роботи Давидова у жанрі сканографії – у 2012 році в Москві була представлена його виставка, що носила таку ж назву, власне, – “Сканографія”. В своєму інтерв’ю виданню Gazeta.ua митець розповів про те, що ідея передачі зображення таким шляхом прийшла до нього випадково – сканував книгу і випадково відсканував пальці. А далі так захопився, що навіть робив спроби створення сканограми вогню.

Жіноча сумочка у сканограмах Пимена Давидова

Говорячи про сканографію, як про напрям в українській фотографії, не можна не згадати й роботи київського художника Михаїла Заблодського.

Сканограма Михаїла Заблодського

Оскільки цей вид мистецтва доволі молодий, то, чи ставити це в плюс, чи в мінус, але ще немає чітких інструкцій, визначених правил та усталених канонів. Та й які можуть бути правила у виду мистецтва, що й сам ці правила порушує?
І тут напрошується лише один висновок:

Було б бажання – і світ навколо легко перетворюється на витвір мистецтва, а здавалося б буденні речі – на інструменти бачення краси.