Ната Дмитрук про портретну фотографію. Інтерв’ю з фотографом
“Мені близькі люди, мені пусто в кадрі коли немає людських очей! Я ніколи б не знімала гарні пейзажі, їх я лише готова запам’ятовувати для себе. Тому мене цікавить репортажна, портретна фотографія, фешн – все, де є люди!”
Сьогодні “Українська фотографія” розмовляла з молодою і талановитою Натою Дмитрук. Ната – відомий фотограф і найбільше зараз працює у жанрі портретної та фешн-фотографії.
Шлях Нати до фотографії був довгим: в школі вона мріяла бути то дизайнером одягу, то інтерв’юером. Точні науки її не дуже цікавили, хотілося фантазувати, вигадувати власний світ і його ж реалізовувати! Ната багато писала, малювала, пізніше носила постійно з собою фотоапарат (маленьку мильничку). Та ті перші фото не несли ніякої художньої цінності, дівчину приваблював сам процес. Тоді вона ще не сильно задумувалась яким має бути результат і що треба вкласти в фото.
“Все велике бачиться на відстані, так і я отримавши диплом з соціології масових комунікацій та журналістики, – вже чітко знала, що покладу його на поличку і буду фотографом. Фотографом-портретистом! З того часу це моє хобі і робота, яке вимагає розвитку та навчання щодня! Я щаслива, що знайшла своє покликання!”
Своєї першої професійної фотосесії Ната Дмитрук вже не пам’ятає адже то було дуже давно. Все йшло плавно і поступово. Як раніше, так і зараз кожна зйомка для Нати – це досвід і крок на шляху до ще більшого префесіоналізму. І цих кроків має бути дуже багато! Як каже дівчина: “Це як у спорті, щоб досягти усіпіху – треба тренуватися щодня!”
Ната зізнається, що процес зйомок кожного разу – наче вихід з власної зони комфорту, тому що вона ніколи не знає кого буде фотографувати завтра і який досвід їй може дати та людина.
“Я вчуся в кожної людини по іншу сторону моєї камери силі і цілеспрямованості, відкритості і щирості і знаю, що це взаємно. То наче обмін світами та енергіями для спільної мети – хороших фото, які залишаться на згадку не лише у домашніх альбомах, але й у галереях і каталогах”.
Наті, зазвичай, легко знаходити спільну мову з моделлю. Це для неї взаємне інтерв’ю, де кожен з учасників досліджує нові невідомі території, де є місце гумору чи дурощам, ніжності чи любовним переживанням, дружбі чи повазі. В результаті такого спілкування щирість завжди перемагає.
“Немає нічого, що мого б мене зачепити сильно, щоб я роздратувалася під час фотозйомки! Я настільки захоплена процесом і кайфую від нього, що не сильно переймаюся тим, що відбувається навколо чи зі мною в той момент. Важлива тільки людина, яку я фотографую. В ту мить вона центр мого всесвіту і я повністю концентруюся на ній, створюю найсприятливіші умови для того, щоб нам обом було комфортно. Сльози, сміх, сум, радість – тут вже нікому не відомо наперед які струни душі заграють в процесі зйомки!”
Дівчина ще не зняла свою улюблену фотографію, і вельми цьому рада, адже після токої заяви вона б перестала професійно зростати. Для неї є улюблені люди в кадрі, але Ната Дмитрук зі сміхом говорить, що то вже зовсім інша історія 🙂
“Українська фотографія як і наша країна, на мою думку, не так давно почала впевненно розвиватися, тому метрів у портретному фото у нас ще немає. Але мені цікаво спостерігати за такими фотографами як Марта Сірко, Денис Ільїн, Аня Шакіна, сестри Токарчук, Андрій Іваськів і Сергій Сараханов. Усі вони мають власне обличчя у фотографії та впізнаваний стиль. Думаю, що фотограф насправді фотографує себе у своїх роботах, тому для мене та творчість є цікавою, коли людина сама наповнена і має що сказати.”
Ната Дмитрук
Портретний та фешн-фотограф
Фотографією займається більше 8 років.
Член Спілки фотохудожників України.
Рідне місто – Хмельницький. Також працює в Києві. Зараз переважно знімає портрети та фешн. Має в планах попопрацювати з найбільшими виданнями та журналами, неординарними та відомими людьми в Україні і не тільки.
Ознайомитися з фотографіями Нати можна тут:
natadmytruk11.tumblr.com
vk.com/tata_dmytruk
facebook.com/nata.dmytruk