Як фотографувати людей (філософія портрету)
Дуже важлива тема для тих хто знімає справжні портрети, тобто знимки, які відображають людину як особистість, її характер, емоції.
В багатолітній практиці в цій спеціалізації попадались різні особистості, з різним темпераментом, і виникали різні свого роду труднощі роботою з ними. Я постараюсь класифікувати по типах характеру, а також сьогодні популярною класифікацією рис особистості: Інтроверсія — екстраверсія.
В цій темі хочеться зачепити такі питання як «Хто любить фотографуватись?», «Кому подобаються свої фотографії?» «Чому не люблять фотографуватися?» «Чому один легко знімати , а інших ні?», «Як знімати так щоб людям подобалось?» «На що люди звертають переглядаючи свої фотографії?». Ці питання починають цікавити особливо тоді, коли починаш фотографувати комерційно. Адже якщо люди тобі довірились і заплатили гроші, ти повинен зробити якісний продукт.
Ці всі питання відносяться до людської психології. Адже це все залежить від сприйняття світу людиною. Як вона відчуває себе в середовищі. Дуже складно це все відсканувати в людині , тим більше при першій зустрічі на фотосесії. Але не розкривши людину¸ неможливо передати її на світлині. Звичайно є певний страх, невпевненість, людина почуває себе не в свої тарілці, особливо, коли приходить на фото сесію вперше. Але це лише перший барєр, який досить легко переступити, поговоривши з нею за чашкою кави чи чаю. Елементарно познайомитись, запитатись як себе почуває, розбавити це все легеньким жартом або веселою розповіддю. Дуже важливо, щоб клієнт прийшов в хорошому настрої. Якщо щось трапилось, або просто поганий настрій, це переслідуватиметься продовж всієї фото сесії, і не кожну людину можна вивести з такого стану. Звичайно всяке буває, але буває і таке, що потрібно відправляв додому і переносив зйомку на інший день.
Коли Ви подолали проблеми першого контакту, ви зблизились з людиною, яку знімаєте, Клієнт почав вам більше довіряти. Так вся проблема довіри. Чужим людям ми не довіряємо і не можемо поділитись своїм внутрішнім світом, показати себе справжнім (-ньою).
Саме за внутрішній світ дуже легко можна пояснити на прикладі психологічних рис особистості: інтроверт і екстраверт.
Сьогодні все частіше і частіше чую ці терміни в різних контекстах. Тому переписувати з вікіпедію і розтлумачувати не буду. Лише поясню своє розуміння і як воно впливає в нашій темі. На практиці немає різкої межі між інтровертами і екстравертами. І це скоріше стан душі, специфіка життя, який може змінюватись періодами.
Отже, хто такі інтроверти і як їх фотографувати. Це люди які не націлені на зовнішні погляди, критику. Їм важлива своя думка і важливо щоб на фотографія вони були такими як вони себе бачать. Якщо це буде їм чуже , це може їм не сподобатись. Інтроверти закриті, але якщо їх розкрити, то стає дуже комфортно, вони легко входять в роль, показують себе. Вони наче пластилін в теплих руках. Ними легко керувати і досягнути хорошого результату. Це в більшості духовно розвинуті люди, можливо з творчою спеціальністю, як погоджуються на нестандартні креативні рішення. Краще за все їх знімати художні емоційні портрети.
Щодо екстравертів, це протилежного типу особистості. Їм дуже важлива оцінка інших людей, як вони її будуть сприймати. Саме їх, на відміну від інтровертів легко знімати в репортажному стилі, коли вони знаходяться в публічному, комфортному для них місці. Але коли фото сесія приходить тет-а-тет, то тут виникає барєр. В екстравертів є свій шаблон, своя маска, яку вони вдягають на публіку. Це з часом вироблена модель, яка подобається всім, голівудська посмішка на всі 32, блискучі очі, доглянута зовнішність, модно вдягнуті. Саме така модель представлення властива людям, які працюю на публіці, це ведучі, артисти,співаки, організатори, менеджери, консультанти. Їм потрібна глобальна симпатія інших. З одного боку така модель є дуже доброю на фотографії, Ці фотографії будуть подобатися і самій моделі і всіх хто подивиться на фото. Експериментувати в творчих ідеях ризиковано з такими людьми. Адже це може не всім сподобатись, а це їм дуже важливо. Такі люди дуже вибагливі до фотографії з ними також як і до самих себе. Фотографія має бути мейнстрімом, так як це є в глянцевих журналах, так як це в їхніх кумирах, так щоб подобалось всім.
Звичайно можна психологічно атакувати, здирати «маску» і показувати істину людину, яка вона є насправді, відобразити в фотографії часточку себе, показати те що для тебе важливе. Є шанс що вийде неповторний портрет з душею, щирими емоціями. Це вищий пілотаж, на такий кадр може піти дуже багато часу або один момент, дуже багато зусиль або просто пощастити.
Але такі дії в комерційні зйомці є ризикованими, неповторного кадру можна не досягнути, є дуже багато нюансів. А ви повинні гарантувати результат, тим більше що зараз вимагають обіцяти кількість вдалих кадрів наперед і чим більше тим Ви «кращий » фотограф. Рішення є одне викладатись на повну, диктувати свої правила і виховувати собі клієнтів для цього одного неповторного кадру.