Дитяча фотосесія. Чому саме діти?
Час від часу, беручи до рук сімейний фотоальбом, цікаво подивитися «старі фотографії». Мабуть, першими привертають увагу фото дітей – яскрава, зворушлива дитяча фотосесія. До речі, українській фотографії теж властивий такий феномен. Чому так?
Фото дітей розфарбовані емоціями, дитячою безпосередністю, щирістю та наївністю. Дітям не потрібно закінчувати курси, щоб стати чудовою моделлю і навчитися правильно позувати перед камерою. Вони просто вміють прислухатися до свого тіла дещо уважніше, ніж дорослі. Вони не сковані, не обтяжені досвідом, стереотипами та шаблонами, як ми.
Діти по-справжньому виражають свої емоції, і це справді зачаровує.
Ривароль говорив: «Дитинство – це коли все дивно, і ніщо не викликає здивування». Це, швидше за все, порада фотографу, бо саме йому слід зловити той момент щирого здивування та емоційного піку.
Діти живуть за своїми правилами, і майстру фотографії варто ці правила прийняти. «Встань тут», «візьми це», тут ти «усміхнись», а ось тут «зроби засмучений вигляд» – на маленьких моделей це не діє. Вони краще знають, краще підберуть потрібний час, емоцію, жест. Тому дитяча фотосесія потребує неабиякого терпіння та розуміння.
Під час дитячої фотосесії головне для фотографа – спостерігати. Він бере на себе роль Невидимки, бо мусить бути скрізь, але робити це непомітно.
Дітлахи надзвичайно рухливі, і як вже говорилося, діють поза правилами та вказівками, тому важливим моментом є правильно встановити витримку фотокамери, аби фото були якісними та чіткими. Крім того фотограф працює з різкістю, передачею кольору, обирає висоту зйомки і т.д., а також створює оригінальний сюжет короткометражної фотоісторії.
Світлина нижче є чудовим доказом того, що «людина з фотокамерою» створює розповідь чи казку. Між іншим, фотографія, забарвлена українським колоритом, зараз в тренді.
Цю історію дитина наповнює і прикрашає, бо вона ближча до природи. За шарами гриму і масками важче розгледіти емоції, які можуть ховатися навіть у невеличкій зморшці. І тому, напевно, дитячі фото вражають всіх, а маленькі моделі зовсім не гірші за дорослих.
Думаю, важливо не те, чи гарною або естетичною є фотографія. Суть в тому, чи відчуваємо ми щось, коли бачимо це фото. Побачене забувається, а побачене і внутрішньо пережите затримується в пам’яті надовго. А як гадаєте Ви?