Ігор Єфімов: “По хліб ходжу з фотоапаратом”

“Я називаю стріт посланням у пляшці для майбутніх поколінь. Думаю, що у майбутньому це буде цікаво. Мені, наприклад, хочеться подивитися як 50 років тому жила моя країна.”

Ігор Єфімов – черкаський фотограф, якого знають завдяки вуличній фотографії. Він знімає життя міста і намагається передати ту атмосферу, яка з часом стане історією. Говорить, що для нього стріт-фотографія – це не тільки захоплення, а й своєрідне послання нащадкам.

Гарбуз

Політ

Сьогодні “Українська фотографія” розповість вам про стріт-зйомку та познайомить з учасником виставок в Україні та за кордоном, переможцем фестивалів вуличної фотографії Ігорем Єфімовим.

Бажання стати фотографом не було його дитячою мрією, він довго «шукав» себе, навчався на різних факультетах, та коли в руках опинилася перша цифрова камера – «захворів» фотографією.

«Я одразу почав багато знімати на вулиці. Моделей теж фотографував, але мені не подобалося залежати від когось. На вулиці я був вільним. Тоді я ще не знав, що таке стріт чи жанрова фотографія, просто знімав те, що хотів. Після університету у мене було вже деяке портфоліо, і я пішов з ним до редактора місцевої газети, у якій працюю досі».

Зелена лопата

Дайвер і колесо

Спина

До слова «професіонал» Ігор ставиться дуже обережно, бо воно до чогось зобов’язує, тисне.
«Навіть Анрі Картьє-Брессон, класик світової фотографії, називав себе любителем, бо так він почувався більш вільним. І в цьому мені подобається його підхід.»

Розкажи, у яких жанрах ти працюєш зараз?

Як фотограф я працюю у трьох напрямках. Це стріт-фотографія, яка дає мені особливе відчуття драйву і дозволяє тримати себе в тонусі.

Окрім того, довгострокові репортажні проекти, які дають можливість привернути увагу до певної проблеми. Я знімав онкохворих дітей для благодійної виставки, бійця, який був поранений, жінок, які зазнали насилля. Це непрості проекти, але я роблю їх для того, щоб допомогти комусь, бо розумію, що це працює. А третій напрямок – це комерційна фотографія, бо без цього сьогодні ніяк. На жаль, на вуличній фотографії досить складно заробити, а тим більше в Україні.

Розкажи, як відбувається процес вуличної зйомки?

Існує два підходи: хтось ховається і намагається знімати вуличне життя непомітно, а хтось навпаки – провокує ситуацію, хоче вивести людину із зони комфорту, навіть знімає зі спалахом. Я не можу сказати, що є представником того чи іншого стилю. Іноді я знімаю так, щоб цього не помічали, а іноді навпаки – з великим об’єктивом. І це зовсім по-різному.

М’яч

В тролейбусі

А як реагують люди на вулиці, коли помічають, що ти їх фотографуєш?

Реакція може бути різною. Але негатив здебільшого буває тоді, коли людина не розуміє, для чого ти це робиш. Я можу пояснити, тому мені не страшно. Але іноді достатньо посміхнутися – і конфлікт вичерпано, це правда. Звичайно, є ситуації коли просять стерти фотографії. У таких випадках я завжди видаляю бо ціную людей яких знімаю.

“Я хочу показати той момент часу, який ми переживаємо зараз, завтра його може не бути, і в цьому його цінність. Звичайно, іронія присутня, її у стріт-фотографії зажди багато.”

Що для тебе переважає естетика фотографії чи її зміст?

Це часто складний вибір, і у різні періоди своєї творчості у мене була різна відповідь на це запитання. Звісно, для документалістики зміст важливіший, ти можеш знехтувати принципами композиції, але сама цінність моменту важливіша. Але іноді я намагаюся знімати так, щоб це було насамперед естетично. Тут немає точної відповіді, в ідеалі, має бути і красиво, і змістовно.

Має значення, яка техніка в руках фотографа?

Мені все одно, на що люди знімають: на телефон, на плівку, на консервну банку (це теж можливо), чи на сірникову коробку. Це просто інструмент. Головне – бачення людини, воно найцінніше, а техніка – другорядна.
Я вважаю, що фотографії на телефон теж можуть бути на виставках. Пінхасов (фотограф, дійсний член Magnum Photos – ред.), наприклад, зараз знімає на смартфон. Чому ні?

Виноград

Дві дами

Поради для фотографів-початківців від Ігоря Єфімова

• Не сидіти вдома на дивані, а йти й знімати. Практика – це найголовніше. Але іноді не варто зациклюватися тільки на фотографії, бо треба бути різностороннім. Краще читати Достоєвського і Толстого, щоб розуміти людей. Технічна сторона важлива, але найперше – бачення.
  А ще не боятися людей і отримувати задоволення від зйомки.
• Якщо ви берете камеру і кажете собі «зараз піду познімаю», швидше за все, ви нічого цікавого не зловите. А якщо ви йдете в магазин і «випадково» візьмете із собою фотокамеру, тоді дуже можливо, що ви побачите щось особливе і у вас буде гарний кадр. У мене завжди з собою камера, навіть коли йду в магазин по хліб.

Ігор Єфімов

Стріт-фотограф

Працює в газеті «Вечірні Черкаси», автор персональних та колективних виставок, лауреат премії «Прометей 2015» Спілки журналістів України. Жанри, в яких знімає: вулична фотографія, репортажні проекти та комерційне фото. Вважає, що фотографії мають бути в музеях, так само як картини, а власним успіхом називає те, що його світлини сприймають дуже неоднозначно.

Сторінка фотографа