Сергій Талочко

Сергій Талочко – фотограф з Нікополя, який нещодавно переїхав до Львова. Тут він продовжив свій фотопроект “Добрі фотографії” та потішив тисячі людей своїми світлинами. Ми вирішили дізнатися, чим живе та про що думає Сергій.

Як ви стали тим, ким ви є зараз?

Цікаве питання. Є така банальна історія: тато подарував “Смена-8”, я пішов на фотогурток, ще в Радянському союзі. Потім почалися 90-ті роки, і фотографії, як такої, в нашому місті не було. Професія фотографа… Ну її немає. От у мене всі питали: “Коли ти будеш працювати?” Бо фотографія для людей – це несерйозно. Дуже багато чого я перепробував у житті. І в 30 років прийшов до того, що займатися потрібно тим, що подобається. З того часу фотографія стала моїм основним заняттям. Кожен день, 7 днів на тиждень, по 12-16 годин на добу ставав фотографом таким, як я є.

Чи не буває у вас таких моментів, що вам хочеться зайнятися чимось іншим?

Буває. Бувають такі життєві ситуації, коли просто потрібні гроші. І думаєш, чим би його зайнятися, щоб заробити. Тому що фотографією заробити можливо, в принципі, але не так, як люди думають. Сучасна українська фотографія – вона не дуже потрібна українському народу і світу. Вона у нас в зародковому стані. Є декілька людей, які живуть фотографією і дозволяють собі багато чого. Я от прожив фотографією 10 років. Професійний фотограф – це не дуже фотохудожник. Це той, хто весь час на замовленнях, працює. 40 годин на тиждень займається комерційною фотографією. Школи, садочки, весілля, репортажі, якісь модельні агенції. Я от саме цим і займався. Це дуже багато часу займає.

Фото Сергія Талочко зачаровують…

Закохані

Як виникла ідея фото проекту “Добрі фотографії?”

До цього я робив зі своїми учнями проект. Ми фотографували нефотогенічних людей, але так, аби світлини вийшли гарними. Щоб вони були натурними, не професійними. Ми ловили справжню людську красу. Приходили жінки, які в житті не фотографувалися. Чоловіки, які не були моделями і не подобались собі в житті. І ми повинні були без стилістів, візажистів зробити гарні портрети. Щоб людина собі сподобалась, полюбила себе. Просто цікаво було показати особистість серед цього сучасного гламуру, щоб без фотошопу, без макіяжу, без зачіски. Показати, що вона може бути гарною. Як набули трохи досвіду, треба було переходити на новий рівень та робити новий більш цікавий проект. Потім вирішили наживо робити людям на вулицях портрети. В чорній будці. Безкоштовно. Якщо їм будуть подобатись фотографії, будуть купляти їх, якщо ні – не будемо примушувати. Ось так і почалось, з цього я зробив перших 500 портретів. Людям сподобалось. Потрібен був новий етап життя. З’явилось бажання переїхати до Львова.

Сергій Талочко вміє “впіймати” на фотографії справжні почуття та емоції. Проект “Добрі фотографії”

“Думаю: “Зроблю я цей проект у Львові”. Чому у Львові? Тому що це культурна столиця, сюди дуже багато людей приїжджають з різних куточків країни. Тут можна зробити портрет сучасного українця.”

Що вплинуло на становлення вас як фотографа?

Місця, люди. Час. Я от в Нікополі, маленькому містечку, зранку пішки ходив на студію. Ідеш з камерою і знімаєш алею, ввечері йдеш – і ту саму алею знову фотографуєш. Там побачив нове світло, там побачив нове світло. А інші люди їздять по всьому світу й кажуть, що в Нікополі нічого знімати. Де от можна зняти весілля? Всюди можна. Все залежить від того, яке світло є, ракурс, люди, які емоції. От у Львові. Тут є фактура, архітектура, багато чого гарного, людей багато. А там потрібно було удосконалюватися з нічого.

Що сказав би про вас Сергій Талочко 5 років тому, якби побачив вас зараз?

Він, напевно, був би в шоці. 5 років тому була одна планка в якості творчості Сергія Талочко. На цей час я вже все зробив, про що мріяв у фотографії. Потрібно максимальну планку ставити.

Чи є у вас в житті правила, які ви ніколи не порушуєте?

Стараюсь робити людям приємні фото. Людина має бути гарною і собі сподобатись. Ось такі принципи.

Сергій Талочко знімає у різних жанрах

Ніжність і природність є рисами фотографій Сергія

А як щодо правил у фотографії? Чи потрібно завжди їх дотримуватись, або, можливо, іноді варто порушити?

Їх потрібно знати. По-перше, якщо людина не знає основ фотографії, фотографічних азів – композиції, техніки, вона не може вийти на якийсь рівень. Вона може поїздити по майстер-класах, послухати, але за розвитком там і залишитися.

Як вигадаєте, чого не вистачає сучасній українській фотографії?

Не вистачає у людей тієї ж самої бази, про яку казав. В Україні є багато талановитих і відомих фотографів. Але ще більше людей, які купили камеру, мають якісь гроші чи дають оголошення та знімають “що попало” і “як попало”. Тому й немає українській фотографії якоїсь ціни.

Світло і тінь

Краса української жінки…

Що б ви порадили фотографам, які планують перейти на рівень комерційної фотографії?

Я б їм порадив не займатись цим. Чому? От візьмемо кошторис початківця. Камера, комплект фототехніки. Його вартість – це як 5 років навчання на юридичному факультеті. При тому, у вас не буде ні диплому, ні гарантій.

Шкода, що всі хороші розмови швидко закінчуються. Нам було дуже приємно поспілкуватись із Сергієм Талочко. Сподіваємось, що поради героя нашого інтерв’ю стануть вам у нагоді!