Предметна зйомка. Приклад фотосесії.
Коли ми були дітьми, кожен з нас фотографував вазу з квітами чи тацю з фруктами, просто тому, що це нам здавалось красивим. Тоді ми ще не могли знати, що це предметна зйомка. Діти виросли, і розглядаючи в інтернет-виданнях чи глянцевих журналах красиві інтер’єри, речі, їжу, також не завжди усвідомлювали скільки за цим насправді криється кропіткої праці фотографів та дизайнерів. Дивлячись на красиво зроблений знімок, так легко повірити, що це просто природня суть речей.
Ми потрапили на предметну фотозйомку для обкладинки книги, яка незабаром має вийти в продаж. У фотографа було завдання передати вигляд розстеленого вранці ліжка, де ще хвилину тому лежало двоє людей, і зараз залишився лише відбиток їхньої присутності — легкий натяк на те, що донедавна тут хтось був. Він безкінечно поправляє постіль, виставляє штатив, налаштовує фотоапарат. Уся ця підготовка необхідна для самої зйомки. Без неї не обійтись. Лише після цього фотограф буде виставляти кадр.
Роман займається фотографією більше 15-ти років і для нього це звичайне завдання. Зйомку проводить в приміщенні під самим дахом театру, над верхівками каштанів. Найстаріша його студія, творча студія або студія-майстерня, як називає її сам фотограф.
«Салони були завжди, де все стабільно і повторювано, а це місце, якщо говорити про творчу студію, де можна щось вирізати, монтувати»
Безліч металевих деталей, шурупів і прутів, на фоні цього здається закономірним, що перша освіта нашого фотографа – художник по металу.
В майстерні тиша, яку порушує лише легка музика на задньому фоні. Під час приготувань, Роман трішки відволікається, і розповідає історії з попередніх зйомок:
«Нещодавно знімав 3 моделі одягу протягом 14 годин. Дизайнери дуже прискіпливі, їх можна зрозуміти, бо це їхні творіння. Але в цій роботі для мене було мало творчого, я розглядав її, теж як предметну зйомку. З одного кадру дизайнери брали око, з іншого ніс. Такий світ реклами, інколи буває сумно.»
Preview – приклад від замовника
В ході роботи Роман ділиться досвідом:
— Предметна фотозйомка здебільшого для інтернету, а там має бути все готове. Конкуренція між інтернет магазинами стала більшою, отже предмети мають виглядати якісніше.
— А наскільки складна загалом предметна фотозйомка?
— Все тільки питання відчуття і освіти. Тобто якщо є відповідне ставлення, не суто досвід, а бажання професійно вивчити інструмент тоді все вийде, але покроково: бути уважним, не легковажити, бо дуже багато людей легковажать. Є хибна думка, що можна в китайців купити молекс, дві лампочки і все вийде. Брехня.
Тим часом закінчуються робота по фактурі, і ми починаємо компонувати. В студії зароджується справді інтимна атмосфера. Спочатку розправили наволочку, збили подушки. І після цього різкими рухами фотограф відтворює складки на постелі. Здається у нього справді магічні руки і на наших очах твориться диво: постіль, яка майже не підходила для фото, стає максимально схожою на прев’ю замовника.
Легкими плавними рухами Роман поправляє ковдру, і в такі моменти приходить розуміння, що мало просто вміти фотографувати — для предметної зйомки необхідно вміти створювати те, що фотографуєш. І фотограф творить за допомогою світла, змінюючи день на ніч. Він бавиться світлом, роблячи постіль об’ємнішою. Одним легким порухом лампи переносить нас з 6 ранку в 10, коли сонячне світло мало б залити неіснуючу кімнату і ліжко, де лежать двоє. Найбільше дивує, мабуть, не тільки те, що фотограф відтворив на постелі і подушках відчуття присутності там людей, а те, що навіть самого ліжка не існує. Постіль лежить на пінопласті, на підлозі просто посеред майстерні.
В предметній фотозйомці надзвичайно важливо помічати деталі. Цього разу це виглядало, як дитяча гра – знайди відмінності, тільки тут їх сотні. Замовник бажав, щоб фотографія була максимально схожа до наданого прикладу (прев’ю). Довелось довго бавитись зі складками на подушках і простирадлі, щоб довести все до ідеалу.
Роман підмічає, що в предметній зйомці є так само багато дизайнерської роботи, а не тільки фотографічної. Він розповідає про одну зі своїх зйомок, коли він зайняв півфастфуду, щоб зробити якісні фото їжі:
«Готую все до зйомки. Ламаю і встромляю зубочистки, щоб зробити бургер на вигляд пухким, поправляю в кінці всі листочки і ще кетчупом поливаю. Коли є фуд-стиліст – це дуже добре. Підготовка тоді ідеальна, але по кадру все одно самому треба компонувати».
Тепер коли є ідеальне фото, пробуємо виставити додаткову тінь, сунемо подушки і змінюємо все. До цього кожна перестановка була на мікрорівні, а зараз кардинальні зміни як хаос, бо коли є ідеальне фото, потрібно змінити все, щоб побачити інші можливості в новому ракурсі. А раптом так буде краще.
Вже покидаючи майстерню, Роман Шишак ділиться враженнями від зйомки:
«Ціль була якось максимально повторити той кадр, який вибрав замовник. Але ж я прекрасно розумію, що так не буває, це ж життя. І в цьому всьому ми просто маємо знайти для себе якусь композицію, нову динаміку, живість. І головне, що б це фото мало якийсь настрій».
Фотосесія тривала декілька годин, і за цей час ми безліч раз поправляли подушки, ковдру, розправляли простирадло, пересували і рухали світло. І хоч спочатку ні колір, ні текстура постелі не були схожі на фотографію — фотограф створив копію з нічого, ніби власними руками намалював диво.
Читав і ніби разом з Вами поправляв подушки, ковдру, розправляв простирадло, пересував і рухали світло.
Дякую за цікаву розповідь.